Вплив моральної атмосфери і психологічного клімату сім’ї на формування особистості дитини.

25.Січ.2021
Вплив моральної атмосфери і психологічного клімату сім’ї на формування особистості дитини.

Сім’я є колискою особистості дитини. В ній закладаються основи всіх моральних якостей людини. Саме від батьків істотно залежить коло духовних потреб дитини, її інтереси, ставлення до себе та інших людей, спрямованість почуттів, життєва позиція. Обов’язком батьків є створення для дитини атмосфери комфорту і підтримки у сім’ї.  Це питання актуальне у теперішній час – час науково-технічного прогресу, економічної, екологічної, політичної кризи. Ці фактори часто руйнують моральні засади людини, впливають на стабільність сім’ї, конфліктність родинних стосунків і згубно діють на здоров’я дітей: зростає кількість дітей, здоров’я яких турбує дорослих (надмірно дратівливих, збудливих, плаксивих, тривожних, замкнутих, агресивних). Інколи батьки, посилаючись на свою зайнятість, перекладають виховання дітей на нянь, педагогів та репетиторів. Такий стиль виховання  робить її самотньою, емоційно нестійкою. Тому для повноцінного психічного розвитку дітей потрібне розуміння і емоційна підтримка дорослих і особливо батьків.

Для створення атмосфери емоційного комфорту і підтримки дитини у сім’ї пропонуємо Вам такі поради:

– проводьте більше часу з дитиною;

– проявляйте чуйність, щирість, повагу і співпереживання під час взаємодії з дитиною. Хваліть її, підтримуйте, дякуйте, просіть вибачення, коли це необхідно, обнімайте, цілуйте, називайте лагідними словами;

– визнавайте право дитини на емоції, однак не допускайте руйнівної поведінки. Навчайте її розуміти свій емоційний стан та контролювати його;

– ніколи не заперечуйте і не спростовуйте наявність у дитини емоцій. Фрази дорослих на кшталт «Не бійся, ти ж не маленький», «Не можна сердитися», «І чого тут плакати?» можуть сформувати в дитини думку, що її емоції неправильні, тому їх не приймають дорослі;

– допомагайте дитині розповідати про свої почуття, емоції, а також сприймати і розуміти почуття інших;

– розмовляйте з дитиною про її емоції. Називайте їх, описуйте. Наприклад, коли дитина сердито відштовхує вашу руку,  скажіть їй: «Ти зараз сердишся»;

– збагачуйте активний словник дитини про емоції, а також репертуар форм їх вираження;

– звертайте увагу дитини на емоції та почуття оточення. Наголошуйте на певних аспектах поведінки, привертайте увагу до подій, які викликають емоції. Говоріть про свої емоції;

– навчайте дитину проявляти емпатію, співчуття до інших людей, тварин;

– пам’ятайте, що діти лише вчаться взаємодіяти з оточенням. Станьте прикладом для своєї дитини. Будьте емоційно відкритими, однак умійте керувати власними емоціями;

Антон Семенович Макаренко говорив: «Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, а погане виховання – це наше майбутнє горе, наша провина перед іншими, перед країною. Не думайте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, навчаєте її, або ж наказуєте. Ні! Ви виховуєте постійно, навіть тоді, коли Вас немає вдома. Адже, як ви одягаєтесь, як розмовляєте з іншими людьми, що говорите про інших, як і з чого радієте чи сумуєте, як ведете себе з друзями чи «ворогами»….. – все це має для дитини велике значення».

БАЖАЄМО ВАМ УСІПІХІВ У ВИХОВАННІ  ДІТЕЙ!